Початок жіночого руху в Україні

​

Український жіночий рух з'явився у 1884 році, коли було створено першу жіночу організацію в Україні. Згідно з Оксаною Кісь, активне обговорення у пресі недоліків українських жінок, а також постійні порівняння їх із польками спричинилися до формування своєрідного суспільного жіночого ідеалу - національно свідомої українки. Такий образ «патріотичної жінки» схематично поєднував високоморальну матір-дружину-господиню та в міру освічену й емансиповану (хоч і винятково через національний вибір) громадську діячку. З огляду на такі прагнення спектр очікуваної від жінок активності у суспільному житті найчастіше включав: створення та участь у різного роду доброчинних, культурно-просвітніх чи опікунських товариствах, збирання коштів на різні українські фундації (наприклад, памʼятник Шевченку чи український театр), організацію товариських вечорів, вистав чи інших забав тощо.

​

Протягом короткого періоду незалежності України (1917-1921), 11 жінок були обрані до українського парламенту. Згідно з Оксаною Кісь, українські жінки отримали права зовсім не від більшовиків, а від так званих «буржуїв» і «націоналістів». Важливо й те, що до 24-25 жовтня (6-7 листопада) 1917 р. українські жінки вже декілька разів скористалися цими правами, бо вибори чи довибори чи не щомісяця відбувались по всіх містах, містечках і селищах України. Вже у 1919 році була створена об'єднуюча організація - Українська жіноча національна рада під керівництвом Софії Русової. Після занепаду Української Республіки в 1921 році, незалежні жіночі організації були припинені. На західних теренах України, які не були підкорені Радянському Союзові, жіночі організації функціонували до 1938 року, але потім були ліквідовані.

​

Передісторія

​

У Бельгії перший осередок української жіночої організації з'явився ще перед Другою світовою війною в околицях Льєж-Серен. Головою цієї організації була Пані Мартинова з Льєжу. Незважаючи на труднощі, ця організація підтримувала контакти з Союзом жінок Галичини. З розпочатком Другої Світової війни, організована діяльність жінок у Бельгії припинилася. Після Другої Світової війни тисячі молодих українців, які були депортовані німцями, потрапили до Бельгії через звістки про переслідування в СРСР. Багато українських жінок залишилися у Бельгії, деякі з них стали дружинами гірників та приєдналися до Українського допомогового комітету (УДК, теперішнє Товариство Українців у Бельгії).

​

Утворення ОУБ

​

У 1946-1947 роках в Брюсселі була створена Жіноча секція при УДК під керівництвом Пані Доброславської, а також в Льєжі було засновано Гурток Жіноцтва під керівництвом Пань Худої та Михайлів, але ці організації існували недовго. У 1948 році в Брюсселі відбувся 2-ий З'їзд УДК, на якому жінка була обрана до Управи та очолила роботу з жіноцтвом.

 

Під час 1-го Конгресу Українців у Бельгії у 1948 році було ухвалено створити окрему жіночу організацію, і так народилося Об'єднання Українок Бельгії. Першою Головою ОУБ стала Пані Зінаїда Витязь. У листопаді 1948 року у США було засновано СФУЖО (Світова Федерація Українських Жіночих Організацій), ОУБ була однією з перших членів цієї федерації. У 1949 році в Бельгії були створені різні осередки ОУБ, а до кінця 1950 року їх кількість зросла до 15. У період з 1952 по 1960 роки через велику еміграцію українців з Бельгії, кількість осередків ОУБ зменшилася до 5. Незважаючи на це, ОУБ залишається активною організацією з трьома відділами: Антверпен, Льєж-Серен та Брюссель.

​

Структура ОУБ включає Управу, до якої належать Голова, заступниці, секретарка, скарбничка, Культ-освітня референтка, Голови Відділів. Головна Управа обирається на два роки під час З'їзду. Регулярні конференції проводяться між З'їздами, де обговорюються актуальні справи та напрямки роботи. ОУБ має на меті підтримувати незалежність України, сприяти збереженню культурної спадщини, зберігати українську ідентичність та зміцнювати зв'язки з міжнародними організаціями. Організація бере активну участь у допомозі українським сиротам, інвалідам та вдовам, підтримує інформаційний обмін про події в Україні.

 

ОУБ закликає всіх українок діаспори, які проживають в Бельгії та навколишніх країнах, приєднатися до спільної діяльності, бо разом ми сильніше.